Одну секунду
Что-то сучилось. Попробуйте еще раз.
Лойк смотреть последние обновления за сегодня на .
До того как он пришел на шоу "Украина мае талант", он попал на "Х-фактор"
Versus Battle скоро в твоем городе! Подробности: 🤍 🤍 🤍 🤍 🤍 🤍 Все права на видеоматериалы баттла VERSUS принадлежат компании cuts and scratches (🤍
#panjshermedia #panjsher INSTAGRAM: 🤍 FACEBOOK: 🤍 TELEGRAM: 🤍 TIKTOK: 🤍 Подпишитесь на канал и не пропустите новое видео.
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Не цілуй мене кулями... Не питай мене: «воно як?»... Най гримить тобі мій амінь : де б не була — не була твоя! Не вкривай мене пагорбом, не кради золоті поля, ти й на троні сидів рабом, а я, де б не була, — не була твоя! Сонце сховалось за хмари, забагато зомбі, сука, набоїв замало... Холодно, темно і сиро, нічого проб'ємось, ЗСУ сила… Треба поспати годинку, та як заснути орки в моєму будинку… Окуповане село, незвані гості, Боже, дай мені сили, диявол, дай мені злості… Дай мені лють безлімітну, таку, щоб навіки осліпнуть... І різать свиней не вагаючись… Я вдома, ми разом, я засипаю чи це усе насправді… Тебе бліду бачу, кричу, — мама я уже іду! Прокидаюсь… Від власного крику… Помолитись би… Та не знаю молитви. Не цілуй мене кулями... Не питай мене: «воно як?»... Най гримить тобі мій амінь : де б не була — не була твоя! Не вкривай мене пагорбом, не кради золоті поля, ти й на троні сидів рабом,а я, де б не була, — не була твоя! Холодно… Завтра буде жарко… дивлюсь в землю, в землі корні… Раніше мама просила не знімати шапку, а тепер бронік. Смішно… А завтра буде весело… Відбиваю чуже село… А хтось моє село… Не знаю та маю надію… Саня швидко вирубається, я так не вмію… Мабуть, витримки бракує… Хоть би тато не поліз на кулі… Як ті суки заваляться в двір… Старий точно наламає дрів… Щоб знущались, не дасть того… Він упертий… Люблю його… Боже, зло накажеш коли ти? Помолитись би… Та не знаю молитви. Не цілуй мене кулями... Не питай мене: «воно як?»... Най гримить тобі мій амінь: де б не була — не була твоя! Не вкривай мене пагорбом, не кради золоті поля, ти й на троні сидів рабом, а я, де б не була, — не була твоя! Україна не буде твоя, хуйло, ти, мабуть не розслухав, тобі чулось «хелоу», українець у неволі — це вічні бунти, думаєш від Бога урятує бункер? Знову, ніяк не засну… Зупинить ЗСУ, як зупинить весну — неможливо… Тримайся, мама… Забагато орків, сука, набоїв замало…
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Ця пісня присвячується Роману, Олександру, В’ячеславу та Івану, військовим снайперам, які мужньо трималися до останнього під Ізюмом. Дякую, що накрили, від вогню ваші крила. Обминіть злу нестриманість, обманіть, що зустрінемось… Оборона села — під Ізюмом, далеченько, та я буду зумом, приближаю відверто і грубо: йде до бою снайперська група… Два снайпери, два на прикриття, чотири зруйнованих життя… В руїнах іде на навалу, щоб Україна своє будувала. Від орків — штурм — 500 солдат! Як сказав би баста — солдаут… У кругу москвічів колись, бо тепер він гучно мовчить… А орда, як пухлина — розцвіла, бій перейшов на вулиці села, і всі відступили, і стихло, не всі, — чотири не встигло… Та стояли вони, не тікали, їм ті орди були замалі… І життя їхні кров’ю стікали, на розхристані груди землі… Вщент оточені тими тваринами, не віддавали уперто своє! І летять їхні кулі між римами нам по серцям, бо у нас вони є! Дякую, що накрили, від вогню ваші крила. Обминіть злу нестриманість, обманіть, що зустрінемось… Оборона села — під Ізюмом, далеченько, та я буду зумом, приближаю відверто і грубо: йде до раю снайперська група… Вже наступного дня наші сили позиції знову відбили! І шукали, як грішники каяття, чотири зруйнованих життя! Один був під завалом після кривавого танку, у гвинтівці лише два набої зосталось, його зупинили лиш танком! Сльози стояли в очах у військових, навіть у тих, хто давно вже за рискою… Другий лежав, а навколо майже півсотні мертвих рашистів… Для чого пишу я усе це? Для звільнених вулиць я стану снайпером, і влучу в серце для того, щоб подвиги їх не забули! Скажеш:«римуєш запізно», ріжеш навіщо дроти… Мене попросив передать це вам в пісні їх побратим. Дякую, що накрили, від вогню ваші крила. Обминіть злу нестриманість, обманіть, що зустрінемось…
Ця війна докорінно змінила життя кожного з нас... Жорстока, кривава, нелюдська боротьба за право бути незалежними. Незламні сини і дочки України нині стоять на захисті Батьківщини, і твердо переконані: «Якщо ворог прийшов відібрати рай, Я його затягну за собою в пекло!" Ми ж благаємо повернутися живими та впевнені у якнайшвидшій перемозі! Роботи виконали студенти Національно університету Полтавської політехніки ім. Ю. Кондратюка спеціальностей «Архітектура та містобудування» та «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація» Полтавської політехніки Ми обов'язково переможемо! ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Небо на тебе лютує, — не заступи за межу, хай я тебе не врятую, — я тебе не залишу… Сонце заходить за обрій, — не зігріва від дощу, але повтрюю вкотре — я тебе не відпущу… Тільки якщо ти палаєш — Бог помічає свічу, хай ти мене проклинаєш — я тебе перехрещу! Ніч перекреслює слово — не заступи за межу… Вірю побачимось знову — я тебе не залишу! Очі на тата підійме син, є та мета, та відніме сил, є що сказати, — немає слів, плакати час — та немає сліз! Ти поясини йому що і як, тільки після, не тисни, яким був я… Син забився за тебе, мов цуценя, та прошу тебе тільки не зупиняй… Мені час іти та я стою завмер, не дивись так на мене я ще не вмер! Я сказав не «прощай», а «до зустрічі» твоя віра не дасть злу задуть свічі, а тому дивись лише на мене так, мовби не на війну я іду, а так… Тільки лиш по дорозі бездушному зомбі, якщо ти не проти, піджарю танк! Небо на тебе лютує, — не заступи за межу, хай я тебе не врятую, — я тебе не залишу… Сонце заходить за обрій, — не зігріва від дощу, але повтрюю вкотре — я тебе не відпущу… Мила, щоб в теплі твої обійми знов повернутись — в руці обійма. Бог один знає навіщо спускає на голови вільні постійні війни. А може це люди, які рабами по сусідству мовчали, кнути горбами тримали, — сил дали рукам тирану, сину, не загасити рокам ту рану! Тільки до ніжних твоїх долонь згоден склонитися у полон, я б із радістю скинув свій патронташ та Аполлон покидає наш Вавілон… Ти мене тим мене памятай, я прийду із поетом в його куплеті, якщо ворог прийшов відібрати рай, я його затягну за собою в пекло!
🤍 - VERSUS SHOP По вопросам рекламы и сотрудничества: versusbattleru🤍gmail.com Ближайшие концерты Галата: Москва - 🤍 Санкт-Петербург - 🤍 🤍 🤍 🤍 🤍
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: І коридорами підборами, ми зустрічаємось по-новому... І ми говоримо, говоримо, говоримо різною мовою... І сидимо за моніторами, і коментуємо по-новому, де ми говоримо, говоримо, говоримо різною мовою... Не думав, що таке будеш писати, про снайперів, про ногу і протез, слова тонкі були, — тепер пузаті, вони не поміщаються в протест! Не думав, що таке будеш писати, все просто, без метафор, як не як, ти умнічав раніше, ніби Сартр, ну а тепер читаєш для вояк! Про мову голосиш неначе нацик, на ЗСУ збираєш в інстаграм, ти був нормальний, позитивний пацик, хоч і бісив бувало наче храм. Не думав, що тебе так перевзують, і скільки платять, псевдопатріот? Іди в окопи поспівай чи в амбразури, ти лялька лиш у псевдо партій, от! Чого мовчиш? Немає шо казати? А «Звьоздная страна»? А Гріша Лєпс? Твій реп для стада, як «Пузата хата», ти згоден? Да? Чи як в ЄС, то «yes»? Чи ти повірив в неньку Україну? У вольний лет її підбитих крил? Вона лише для розпалу каміна американських чи російських сил! І коридорами підборами, ми зустрічаємось по-новому... І ми говоримо, говоримо, говоримо різною мовою... І сидимо за моніторами, і коментуємо по-новому, де ми говоримо, говоримо, говоримо різною мовою... Не думав, що таке буду писати, про снайперів, про ногу і протез… Та я відкрию перед вами карти і розповім детальніше про текст, про те, як він з’являється під ранок на білому німому полотні, перу напитись я даю у ранах, не на мені ці рани, а в мені. А потім направляю те перо на темряву, як ниточку свічі. В човні до залізничного перона, з квитком до Запорізької Січі… Коли пишу, — не я пишу, а слово бере і пише мною цю ріллю рядка, я тільки рана у Іова, я не співаю, люди, я болю! Мені начхати, що мені говорить у спину Вавілон мій чи то Рим! Якщо я хворий, — я навіки хворий лиш Богом, що спускається із рим! Ти кажеш мене люди перевзули? Лиш Бог стягнув пов’язку із очей! І я згадав себе! Своє минуле! Своє село, де крила із плечей! Де я ішов до річки поруч з дідом, просто ішов, без цілі і причини! Де я щасливий, мене сонце сліпить, а у очах сльозиться Батьківщина… І літо моє, літечко і вишні… Ти кажеш, перевзули мене? Як ті слова твої у точку, бо так вийшло: колись… Дитиною… В російські драні лапті! Ти кажеш, я мовчу, та замовчати, мене не змусять Лєпси у багні! Просто я цілюсь в голови, — не в чарти! Йому ж сказав і «нєт», і «no», і «ні»! Ти кажеш, Україна для каміна, та поперхнуться королі в оселі! За рік ми стали твердо, як каміння один до одного, і утворилась скеля! Про ЗСУ писать недопустимо? Та розбираю тільки Бога дикцію! А Він сказав: всі ангели спустились, і одягнулись у зелений піксель!
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Марширують добровольці у кривавий тан, визволяти Україну із її кайдан! Окупант горить, прапор майорить, хто не вирив яму ще собі то має рить! В землю пада зомбі, скоро виростуть квітки, наші на концерт Кабзона роздають квитки! Закриваю вікна, відкриваю "Заповіт", падає літак рашиста — дяка за політ! Ангел не відступить, шаленіє Сатана! Це наша країна, суки, більше не страна! Зареве Дніпро! Вилізе із берегів! Плюсуємо добро! Мінусуєм ворогів! Тільки з волі Бога вимикається ліхтар нашої душі, а тому ще летить Ікар! Я звертаюсь римами до тебе «руський мір» у нас пломеніють крила, а не рила, зрозумів! Будемо і ми не ми, як будемо німі! Ліпше крики у крові, ніж мовчати у ярмі! Заведемо на світанці наші кулеметні танці, якщо стрінеш українців ти забудеш про спартанців! Марширують добровольці у кривавий тан, визволяти Україну із її кайдан! Окупант горить, прапор майорить, хто не вирив яму ще собі то має рить! Дивиться Шевченко на нас із небесних місць, як його нащадки тут перевіряються на міць! Для кремлівських тих ослів, що моляться на культ, хай не вистачило слів, зато вистачає куль! Скільки вечорів під снарядами і світань… Думав як зайдеш на наші землі стрінемо з вітань? Думав намалюєш зетку і ти Зоро, але тут якщо намалюєш зетку, Рафаель, ти скоро труп! Під крики сирен на електричному стільці, прориваються вірші, мовби Січові Стрільці! Заряджаю своє слово і палю у далечінь, дали прикурить тому кому падлюки дали чин! Кровавим чорним оловом випльовую рядки! Мов картоплини голови закидують в грядки бездушні окупанти, для імперії підкови, до зустрічі в ніде, в нізащо і в ніколи! Марширують добровольці у кривавий тан, визволяти Україну із її кайдан! Окупант горить, прапор майорить, хто не вирив яму ще собі то має рить!
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Нехай наша любов вийшла на плац, нехай наше кільце тільки чека… Я врятую тебе, тільки не плач… Я кохаю тебе, тільки чекай… Нехай наші серця хоче палач, ми як Боні і Клайд, Герда і Кай… Я врятую тебе, тільки не плач… Я кохаю тебе, тільки чекай… Пам’ятаю, як ховались весною в тіні алей, я б і зараз заховався з тобою, та є але… З автоматом не від того, що немає що поїсти, просто, щоб тебе захищати, не чекаю повістки! Чесно трохи важче, ніж було спочатку, та відступимо навряд чи, як там наші дівчатка? Доки я стою тут, мила, діти будуть вільні, тільки не забудь, що у сім’ї ти сама сильна! Знаю, тобі важче у тилу аніж мені, вибач, що учора не писав, і не дзвонив три дні… Зараз перекусимо трохи і далі по програмі… Тьома вислав свою книгу, про «Газельку» — непогано… Повернусь додому, зафітуємо з ним в студії, накидав в окопі панчі, висилаю слідом! «Автомати тут як гаманці, — рахуємо кулі… Окупанти тут як олівці, — стираєм зі світу!» Нехай наша любов вийшла на плац, нехай наше кільце тільки чека… Я врятую тебе, тільки не плач… Я кохаю тебе, тільки чекай… Нехай наші серця хоче палач, ми як Боні і Клайд, Герда і Кай… Я врятую тебе, тільки не плач… Я кохаю тебе, тільки чекай… Пам’ятаю, як ховались весною в тіні алей, я б і зараз заховався з тобою, та є але… Люди рідні не по роду, а частіше по породі: хтось мовчить, хтось говорить, а хтось бере і робить! Не п’ю хоч тягне… Та все ж таки терпимо… Ти нереальна мама для дітей, тому терпи, ма! Курю багато, мила… Більше, ніж зазвичай… Руки чорніші, ніж дешевий волонтерський чай… Доп’ю його, доб’ю цю смс тобі і сходу іще до сходу сонця піду ближче до Сходу… Хоча куди ще ближче, щоб потрапити в треки, я потрапляю в пекло, поки Тьома в реки… Та не виню його, зриваюсь в пориві агресії, ненавиджу війну, ненавиджу людей і всесвіт! До біса трьохсотих, двохсотих немало… стираю все і залишаю: "Кохаю, смайлик." Нехай наша любов вийшла на плац, нехай наше кільце тільки чека… Я врятую тебе, тільки не плач… Я кохаю тебе, тільки чекай… Нехай наші серця хоче палач, ми як Боні і Клайд, Герда і Кай… Я врятую тебе, тільки не плач… Я кохаю тебе, тільки чекай…
#panjshermedia #panjsher INSTAGRAM: 🤍 FACEBOOK: 🤍 TELEGRAM: 🤍 TIKTOK: 🤍 Подпишитесь на канал и не пропустите новое видео.
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Козаків не зовуть на війну, та не закінчилась наша війна... А я на небо підпитий іду, світ ловив мене та не спіймав! Ліквідована Січ та не бунт, русифікована твереза тюрма, а я на небо підпитий іду, світ ловив мене та не спіймав! Відкриваю з неба візу, Лоік вам читає реп, — як я читаю катехізис! Я дивлюсь моє коріння розпускає руки, мене цінять в Україні і ціна моя — пів штуки. Ох не даром я Сковорода, я лив сенси із вина не знав, що так скоро вода буде заливати хати мізків, нападати з тилу, але те що я нагрів для вас і досі не остило! Я піджарив вічні сенси дуже просто! Як? На плиті зі свого мозку! В світі, де нас хочуть випрати у сірий, — краще запитай у мене в книгах, а не в сірі! В світі, де білі ідуть на чорних урочисто, забуваючи, що краще не білим бути, а чистим! Бачу знову сунуть супостати, тому час не без учасному філософу повстати! Козаків не зовуть на війну, та не закінчилась наша війна... А я на небо підпитий іду, світ ловив мене та не спіймав! Ліквідована Січ та не бунт, русифікована твереза тюрма, а я на небо підпитий іду, світ ловив мене та не спіймав! Не зовуть, у мене там, та зараз не сімдесят п'ятий, тут поети носять рими, поки слуги носять кляпи, і клюють себе у лоб митрополити, треба їх загнати у метро і те метро палити! Є! Я у трендовій обнові! Світ ловив мене та вийшло, що він далеко не Нойєр! Є! Я спростив себе свідомо! Коли у людей війна у них і дійсно не всі в дома! Я ходив собі по небесах аскетом, доки на мою державу не націлили ракети! І хай править зомбованими не Катерина, та ми хряпнемо дверима, в дім не пустимо тварину! Якщо чесно, світ нітрохи не змінився, тільки проклятим сусідам «уже мало ізвінітся», ви «за мір» та я доступно якомога: нам цей мир і даром не здався без перемоги! Козаків позовуть на війну, бо не закінчилась наша війна... А я із неба підпитий прийду, світ ловив мене та не спіймав! Ліквідована Січ та не бунт, русифікована твереза тюрма, а я із небо підпитий прийду, світ ловив мене та не спіймав!
Месяц подписки ВСЕГО за 1$ по промокоду UFC285 - 🤍 Предложение доступно в 🇰🇿, 🇰🇬, 🇹🇯, 🇺🇿, 🇦🇿, 🇬🇪, 🇦🇲, 🇲🇩,🇧🇾,🇹🇲 🇷🇺 Для фанатов из России доступна годовая подписка по сниженной цене - ufcfightpass.ru Подписывайтесь на единственный официальный канал UFC Russia в Telegram: 🤍 Подписывайтесь на единственный официальный канал UFC на русском языке: 🤍 Следите за UFC в русскоязычных социальных сетях: TikTok: 🤍 Vkontakte: 🤍
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Правда — її не зігнути. Крига — нею не напитись. Зрада — її не збагнути. Кривда — її не простити! Люди — як не як повстанці. Орки — їм не осягнути край наш, де іде повз танці правда, яку не зігнути! Зупинити писати — навряд чи мені риму приносить снаряд, чи клята куля у тілі бійця, який вчить нас іти до кінця! Я писав, та раніше у стіл, від людей холод зустрів мене, та я не остив, думав згодом зав’язати, та все ж, Бог шепнув мені: «Як взяв — донесеш!» Тільки це будуть не ніжні хіти, асфальтовані стежки не для твоєї ходи, а дорога твоя через непролазні ліси, там військові зачекались на прості голоси, загрубили по дорозі, загрубіла душа, наточили зуби звірі, затупились пісні, від ковша небесного мені дали відкоша щоб на землю я спустився, заточився в різні! Правда — її не зігнути. Крига — нею не напитись. Зрада — її не збагнути. Кривда — її не простити! Люди — як не як повстанці. Орки — їм не осягнути край наш, де іде повз танці правда, яку не зігнути! Якщо слово з мого горла зове, замертвити неможливо живе, а тому пропоную свої рими, котрі готувались в Іловайському страшному котлі! І вони для воїна, що світить собором, невеликий, та країну закриває собою! Тому Бог сказав: «Вражай словами з цього вірша й зійде із рядків урожай!» Скільки тихих і простих пацанів, не кричавши і не бивши своїх власних синів, взяли зброю, і коли прийшов нарешті той час гаркнули ворогу у перший свій раз! Та так гучно і так страшно, що ті не лякались так у вбогому своєму житті! І допоки полупокер відступавши ледь ліз у мене виходили не пісні, а культурний Ленд-ліз! Правда — її не зігнути. Крига — нею не напитись. Зрада — її не збагнути. Кривда — її не простити! Люди — як не як повстанці. Орки — їм не осягнути край наш, де іде повз танці правда, яку не зігнути! Правда — її не зігнути. Крига — нею не напитись. Зрада — її не збагнути. Кривда — її не простити! Люди — як не як повстанці. Орки, вам не осягнути край наш, де іде повз танці правда, яку не зігнути!
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: «Діти, на те й лихо, щоб з тим лихом битись!» — Так писав той, хто вміє молитись без молитви, світити без світла, жить без тіла, воскреснуть із літер! В болоті зла горланю в рупор свій «Отче наш» крізь очерет! Тече із ран червона рута, а із душі мій чорний реп! І потім цими кольорами — я обгорну своє життя, і римами зашию рани, — хрестом, — таке моє шиття! І понесу в своїх долонях мою країну, як синицю! Найкращих з нас кати хоронять, Боже, скажи, що це все сниться! Орки, мріять досить — морем ніколи не стане ставок, в голові лиш сміття, а не мозок, а тому удома чекає совок! А мене не водою хрестили, тільки словом, а тому із тилу дістаю свою риму остилу — так, немов би осколок із тіла! І те темне болото нас не зупинить, я впевнений, що б не було там, наша доля така, що по венам тече генетично не кров, а спротив! «Діти, на те й лихо, щоб з тим лихом битись!» — Так писав той, хто вміє молитись без молитви, світити без світла, жить без тіла, воскреснуть із літер! І я вірю, що темінь ота мине, брате, тримаю тебе так, як ти мене своїм словом, що тихо не промайне повз, а зігріє тебе своїм променем! Я молюся за тебе як вмію, нехай крила підбиті у мрії, хай удача тримає тебе на руках, немов сина тримала Марія! Повертайся живим з побратимами, вип’ємо, помовчимо і потому розпочнемо життя… Та до того сам Бог знає скільки снарядів до дому! Так, росія — в’язниця, та ніхто не втече, як в кіно з Шоушенка, Сон відверто затягнуто, тільки не той, що у римах Тараса Шевченка! Поверніть наше небо без вибухів, окупанти, без випивки ви бухі лише лозунгами ваших виблядків! Вибач, знову не видав хіт! І ми разом крокуємо в пекло допоки в раю, Боже, на самоті ти, і не знаєм куди себе діти, коли під снарядами плачуть налякані «Діти, на те й лихо, щоб з тим лихом битись!» — Так писав той, хто вміє молитись без молитви, світити без світла, жить без тіла, воскреснуть із літер!
#panjshermedia #panjsher INSTAGRAM: 🤍 FACEBOOK: 🤍 TELEGRAM: 🤍 TIKTOK: 🤍 Dzen: 🤍 Подпишитесь на канал и не пропустите новое видео.
Мы ждали, и вот этот день настал! Топ-баттл Артем Лоик vs. ГИГА. Ураганные строчки и рифмы, настоящий биф, нет смысла описывать, лучше один раз увидеть. Помимо взаимных уколов, меньше чем за час, участники баттла успели передать «привет» целой обойме рэп-артистов, среди которых Баста, Лион, «Грибы», Оксимирон, Потап и Григорий Лепс (кек). Отдельно отметим, что в день проведения баттла, за час до его начала, официально объявило о своем распаде объединение «Стольный Град». Но жесткие панчи, выпады в сторону Ярмака и его команды уже были написаны и, безусловно, прозвучали все до единого. Оставляй комментарии во всех социальных сетях, выбирай лучшие панчи, поддержи участников своим голосом. Важно, что скажешь ты! Артем Лоик: 🤍 ГИГА: 🤍 Прием видеозаявок от МС, сотрудничество: rapsoxbattle🤍gmail.com Подписывайся на наш канал: 🤍 Группа ВК: 🤍 Страница ФБ: 🤍 Инстаграм: 🤍 Твиттер: 🤍
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Молю дай, дай сили! Молю дай, дай ранок! Молода та сива… Молода та в ранах… Молю дай, дай віри мені! Молю дай, дай дотик… Молода та вільна я! Хай одна — всіх проти! Ви прийшли на наші землі та за спинами кнути, ви прийшли на наші землі, щоб удобрювать ґрунти. У вас є жахлива зброя і брехливе страшне слово, та немає нічого жахливішого від «Азову»! Тікай! Ви достатньо на «спасали», підете за кораблем або підете на сало! Грабувало хати бидло волохате раші, єй, коміки росії, «расказать, что било дальше»? ЗСУ гнало погань рятуючи міста, я не був бандерівцем до того, але я ним став! Знаю, ви жалкуєте таємно, що почали все це, ми свободу віддаємо лиш із зупинкою серця! Молю дай, дай сили! Молю дай, дай ранок! Молода та сива… Молода та в ранах… Молю дай, дай віри мені! Молю дай, дай дотик… Молода та вільна я! Хай одна — всіх проти! Що ти кажеш зомбі? Кажеш край висить на волоску… Кажеш нас рятує Бог… Як на мене, ЗСУ! Математик в мені знає, — нашу правду не відняти, справедливість вигризають, бо чекати, як від НАТО! Автомати — наші вірші, джавеліни — наша проза, така тепер література розриває мозок! І не треба голосити, себто старші в думі винні! Я малюю ваші «зетки» лиш на вашій домовині! Різні докорінно! Двадцять літ одне мовчання? У Херсоні пів хвилини знадобилось для повстання! Не залишимо ці райські землі для змії, доки стукотить у грудях наша грудочка землі! Молю дай, дай сили! Молю дай, дай ранок! Молода та сива… Молода та в ранах… Молю дай, дай віри мені! Молю дай, дай дотик… Молода та вільна я! Хай одна — всіх проти! Хай заносить мене римами з люті на віражах, вірю в Україну, хай для зомбі, — моя віра жах! Моя муза під сирени знову змушена заграти, лиш достойний росіянин за протести сів за ґрати! Та їх мало! Коїться жах на передовій! Зетки в очах чортів і повій попереду Вій! Та наш воїн не відступить — хай не марить путін! Бог відправить його в пекло, а точніше в Маріуполь! Зґвалтує в Бучі, як жінок єбуче військо зла, підбираю рими, суки, не підбираю слова! А зіркам вашим сказати правду не достає духу, тут червона кров паскуди ллється, — не червона рута!
Новый альбом "Ключи": 🤍 Текст песни: Эй, дружище, как успехи на личном, как и прежде не хватает наличных? Как и прежде не находишь работы? А у музы, как и прежде, аборты! Снова не успел закинуть на карту… Что успеешь? Что я снова накаркал? Как та девочка с которой катался? Было здорово пока не копался… Разбежались, может все же на время, может выпьем по бокалу, — не вредно. Как родные, как здоровье, как вирус? Ты стал ниже, но мне кажется вырос… Эй, дружище, может вызволим наших из тюремных камер многоэтажек и как раньше напугаем соседа своим громким невоспитанным смехом… Мой выбранный друг мы падаем вниз… Когда все вокруг видим без линз… Спасательный круг за него не держись… Не то ты из рук выпустишь жизнь! Эй, дружище, может съездим на дачу, может на Луну, а может быть дальше? Убежим и закопаем проблемы, они нам ни к чему, как борода Эминему. А что слушаешь? Зависит от места, настроения… А может быть слышал у БГ вышла прикольная песня? Ну дойдет, если когда-нибудь вышла… Что читаешь? Добиваешь «Атлантов»? Расправляешь свои плечи под лампой… Это круто, а мне ближе «Источник», там моей корявой жизни кусочек… Эй, дружище, помнишь — «не индульгируй», все всего лишь описание мира, все закончится: успех и улыбка, но как раньше остается попытка. Мой выбранный друг мы падаем вниз… Когда все вокруг видим без линз… Спасательный круг за него не держись… Не то ты из рук выпустишь жизнь!
Артем Лойк Репетиция в клубе Атлас (Киев.29.03.2015) 🤍
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Я не червоний! Я Багряний! Я не римую для партера! І це не рими, це є рани! Та я не Мельник! Я Бандера! Мете снігами моє літо… Із батьківщини Симоненка я до кінця йду, як Теліга! І вірю в крила, як Костенко! Я був, як ти невидимо русифікованим, вважав у стаді себе стильним і підкованим… І аж з полтавського дивану у москву забрів, не треба в здивуванні підіймати своїх брів… Я слухав музику, казав «какая разніца»… Не думав що напишу пісню, як наразі ця. Російські фільми, вночі книгами долистую і вже дитина говорить моя російською… Їхні зірки зривали оплески, овації, іще не бомби, та рак асиміляції… Невидимі кулі потрапляли в наші голови, були одягнені ми, так культурно були голими… І ми та більшість, яка мовчала вісім літ, а може говорила тихо, та не так, як слід! Та ось снаряди накривають золоті поля, якщо ти зараз не прокинувся, то вже ніяк. Я не червоний! Я — Багряний! Я не римую для партера! І це не рими, це є рани! Та я не Мельник! Я Бандера! Мете снігами моє літо… Із батьківщини Симоненка я до кінця йду, як Теліга! І вірю в крила, як Костенко! І все повторюється люди, як уже було, смерть дуже любить цілувати незалежного, того нескореного воїна, якого мить навіть не бачили, неначе того бога ми! Який уперто свободу свою так не віддасть, та ще по ходу рятує таких несмілих нас… Таких невпевнених в бою і самовпевнених в тилу під пивом за столом і за паперами… Ми довго в стороні стояли наче судії, та я сповідуюсь сьогодні в моїй студії! Словом підпалюю минуле і його золу, кидаю римами цими під біт у рило злу! І зеленіють моїх віршів несміливі стебла, по тій дорозі, що веде лиш до самого себе… Друже, снаряди накривають золоті поля, якщо ти зараз не прокинувся, то вже ніяк!
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Ти на сцену, брат, а я на війну... Упадеш, а я тебе підійму. Ти питав мене, чого б я хотів? Напиши про мене кілька рядків… Пам'ятаю тебе ще немовлям, тримав слово міцно ти — немов лям! А я за тебе відпрацюю той бій, щоб тихіше римувалось тобі… Гола правда, як з твоїх рядків: тут немає, друже, укриттів… В одній точці зустрічаємо снаряди від русні, щоб якщо накрило — то усіх… І не Бахмут, друже, а Бахмут… Треба бахнуть, хоч тягне бухнуть... Та не стану синім аватаром, не червона рута тут, тому тікає син Ротару… А ти не спіши хапати чарку, допиши цю пісню для початку… Розкажи за Маріуполь, якщо не слабак, як ми убивали на вулицях домашніх собак… Кров на тілах і кров на пащах білих лабрадорів… Хай слухач додумає, почувши на повторі… Це не «Ванька-Встанька», не натягнеш шаровари, тут такі рядки, що натовпом не перевариш… Ти на сцену, брат, а я на війну... Упадеш, а я тебе підійму. Ти питав мене, чого б я хотів? Напиши про мене кілька рядків… Пам'ятаю тебе ще немовлям, тримав слово міцно ти — немов лям! А я за тебе відпрацюю той бій, щоб тихіше римувалось тобі… Якщо руки опустив, — у нас тут снайпер в стаї: п'ять контузій, без ноги — стоїть не опускає! І щоб силу свою за ніч знову віднайти, йому необхідно відчувати сильний тил! Одне діло знати, що іде війна, братан, інше діло побувати три хвилини там… І для цього твоя пісня, не для хіт-парадів, не звикати треба, а тримати барикади! Передай це людям, нагадай собі, інакше ми загинемо за наше, так і не забравши наше! Нехай цілі будуть, як то кажуть, унітарні, та зі мною солідарні всі військові у лікарні. Розкажи про нас без пафосу і без обману, як твої пісні, ідеї ЗСУ не по карману королям… Та є сліпі ще, тим, яким немає значення! А тепловізор нам не треба, ми і так все бачимо...
Премьера официального клипа Артема Лоика на новый сингл "Добро" Режиссер - Алекс Некто Оператор - Гелиот Белосвет
#panjshermedia #panjsher INSTAGRAM: 🤍 FACEBOOK: 🤍 TELEGRAM: 🤍 TIKTOK: 🤍 Dzen: 🤍 Подпишитесь на канал и не пропустите новое видео.
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Миру не було і не буде, розвели серця і дороги, знайте, ми не зомбі — ми люди! І йдемо лише до перемоги! Миру не було і не буде, розвели серця і дороги, знайте, ми не зомбі — ми люди! І йдемо лише до перемоги! У руці не кава, у думці «де ти ма» у душі - канава, удома дитина... У серці пустеля, у кулі прощення, у землі постелять, у війні хрещення. У словах німую, римами не вмію, у липні зимую, в юності сивію... В котловані мерзну, засинаю в ранку, сплю і їду в "мерсі", прокидаюсь в танку. Не стріляю — сію, в небо даю візу, і дивлюсь росію тільки в тепловізор! Поруч побратими, ми стіна, ми опір, з крилами за спини, з душами на отвір! З вірою безмежною, з тільки Україною і тільки незалежною, мрію у крові мою окропіте віршами, пам'ятайте в Банковій, вміли червоніти лиш від крові окупанта ми! Миру не було і не буде, розвели серця і дороги, знайте, ми не зомбі — ми люди! І йдемо лише до перемоги! Миру не було і не буде, розвели серця і дороги! Знайте, ми не зомбі — ми люди! І йдемо лише до перемоги! Ми страшні у злобі, ви смішні артисти з зетками на лобі, тільки, сука, ми нацисти! Смішно, та не дуже, не розійдемось краями, ой димлять, мій друже, тут далеко не кальяни… Точимо ножі, не точилами, а кров'ю, ви стояли за режим, а ми тут стоїмо за волю! Гради нас не спинять, орки ви непотріб, а ми з крилами за спини, а ми з душами на отвір! Летимо, як вихор, голосно, як вирок, соло ми, а ви хор німоти і бирок! Ви з робами, ціпками, з номером на камені, з кімнатами, як камерами, з волею, як камеді. В цей полум'яневий час б'ємось не питай чого? Ми діти Шухевича і внуки Сагайдачного! Як колись то збруєю, загуркочем зброєю, з колисок отруєні — волею!
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Як не важко, то передай: тут далеко не paradise, не вдягай голу правду рядками метафор, а людям її на папері дай… Як не важко, то набери... Залишаю свої тобі номери... Як немає історій для рідної Трої, тоді ти мою, брате, на, бери. Цих історій напевно мішок за плечима та все одно розрива… Я всадив в нього цілий рожок і далеко, мій брат, не морозива… А в очах відбивалося пекло, лиш червоні на чорному кольори… Не умію сказати, до тебе далеко, я жив коло куль, а ти коло рим… Ти прости, але я по простому… Тут слово твоє, моє слово там! Як його обшукали потому, у нього набиті кишені золота… «Він прийшов рятувати братів», Так я зробив лише кулею з нього труп... Та я хотів взяти гріх, щоб убити його іще разу і в аду! Слухай, Тьома, — не тліти я прийшов, — а згоріть! Не суди мене тільки! Знайди краще не панчі, а рими, які допоможуть сильніше за ліки! Слухай, Лоїк, — німіти, нас хотіли навчити холопи від вови, та хоч кров'ю умийте: наша мова солов'їна, їхня мова Соловйова! Як не важко, то передай: тут далеко не paradise, не вдягай голу правду рядками метафор, а людям її на папері дай… Як не важко, то набери... Залишаю свої тобі номери... Як немає історій для рідної Трої, тоді ти мою, брате, на, бери. Я крім тебе нікого не слухаю, та ти мене не дістанеш із лютого... Слухай, Тьома, я зараз не вдома, дзвоню серед ночі, — може і злю того… Я в лікарні, курю лежу… Слухай, Лоїк, давай там за нас топи! Ти співав, пам'ятаю, про ту межу… Заступити за неї — я заступив… Тільки гад той мене все-таки дістав… Я не рухаюсь, поки що, лікарі розказали, — це шок і нема підстав хвилюватися… Єрунда, старік… Спинний мозок заділи кулями… Хай лежу тут та вірю там: як ми тільки з тобою докуримо, я піду до людей по твоїм рядкам… Як не важко, то передай: тут далеко не paradise, не вдягай голу правду рядками метафор, а людям її на папері дай… Як не важко, то набери... Залишаю свої тобі номери... Як немає історій для рідної Трої, тоді ти мою, брате, на, бери.
юфс бой лоик раджабов #ufc #лоик #эстебан #лоик_рачабов #Лоиқ_Раҷабов #Бой_Лоик_Раджабов_юфс #ЮФС #ММА #MMA #Tajikistan #Argentina #ҶАНГИ_ЛОИК Полный бой Лоик Раджабов против Эстебан Аргентина кто победил? Камил карате одилхон бой Октогон 2023
Завантажуй пісню "Бузина" на усіх музичних майданчиках. Десь там, де лелеки літають по небу Де діти не бачили кляту рекету Десь там Україна, від , батька до сина Розквітне навесні блакитна бузина Дмитро Грибанов - 🤍 Олександр Антоненко - 🤍 Володимир Смірнов - 🤍 Артем Лоік - 🤍 Recording by TATO Music - 🤍
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Вибачай, що я без мату, розкладаю ту русню, все, що я не досказав, — доскаже Поворознюк! Моя муза плакала неначе Лобода у сторіс, та мій голод до правди у цьому пеклі раз у сто зріз! І тому я! Розклав її детально по поличках! І знайшов два кольори, які намалював Павличко! Є! Це реп, яким він і повинен бути! Літери мої тут нагинають твої букви! Рими заточені, як домаха, піджарюємо зомбі і не ходимо до Мака, зетки лізуть, як комахи та помирають до маху, урок не вивчили — завдання знищити — домаха! Пау! Стріляю, як колись на сучих батлах! Може і не варто, та я бив, як булава там вату! Зараз ходять не до школи діти, а до бомбосховищ! І навряд чи мене, сука, заспокоїть Арестович! Лють виходить з моїх текстів, як з окопу воїн, окупантам не достатньо глузду, нам же недостатньо свободи волі! Будуємо свій корінь! Я був де завгодно, друже, та ніколи не був в хорі! Як Костенко словом перемелю раші кості! Ми поїхали? Та тільки мізками зі злості! Наші землі не залишимо, відпишемо стусанів, Медведчук хотів убити Стуса, чи убив він Стуса? Ні! Тому за ним лінію зігну! тому душу, немов Жанну Дарк тягне до вогню! Тому чутно навіть небесам сильний зліва стук, коли нам співає про червоні мальви Івасюк! Кляті орки ваші корки разом з вами буде жерти смерть, бо ви вже зрозуміли хто тут жертва! Ми вільний народ і свободи Отче задля поет точе перо, військовий точить шаблю! Так молода вітка та попробуй нас зламати, родіна рашистів не жаліє, як зла мати! Все жене на кулі, пише зетки і мовчить, діти ходять ніби клони струнко в голові мов чіп! Волі там не було і немає і не буде зроду! Які б шмотки не наділи — не сховати робу! Якщо світ лише вистава, — цю метафору ти чув, то на кожного бєзрукова є наш Миколайчук! Моє слово, моя ти єдиная нині зброя, ми не повинні тут загинути обоє! Леся Українка знала силу Аполона: куля зупиняє одного, слово — міліони!
.svg){kind=small}
